Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На адресу суду надійшла заява представника позивача — адвоката про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено копії Указу Президента України № 126/2018, що оскаржується, відповідно до кількості сторін у справі, та оригінал ордера на надання правової допомоги, у якому було зазначено, що адвокат надає правову допомогу позивачу в органах. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу про повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту третього частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України(далі — КАС), оскільки її підписано без підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.
Не погодившись із таким судовим рішенням, представник позивача — адвокат на підставі порушення судом норм процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції.
На обґрунтування скарги адвокат зазначив, що суд повернув позовну заяву, підписану повноважним представником позивача — адвокатом лише через те, що, на думку суду, законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» ордера на надання правової допомоги. У наданому ж до позовної заяви ордері було зазначено: «В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування». Адвокат вважає, що чинне законодавство не відокремлює суди від інших органів державної влади в контексті надання правової допомоги. До того ж, на його думку, суди належать до системи органів державної влади, а отже, будь-який суд, у тому числі й Верховний Суд, є саме органом державної влади (державним органом). Тому вказівка в ордері на те, що правова допомога надається в органах державної влади, свідчить, що адвокат повноважний надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах.
ВС встановив, що, відповідно до пункту другого частини першої статті 20 Закону № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано дійшов висновку, що ордер на надання правової допомоги серії КВ № 741106, який долучено до позовної заяви, не містить назви судового органу, в якому надається правова допомога позивачу. Також Верховний Суд зазначив, що міркування і твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Із рішенням Верховного Суду можна ознайомитись за посиланням.
_03_03.png)
