Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
6.02.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області і Донецького апеляційного адміністративного суду за позовом громадянки К.
Позивачка, яка є внутрішньо переміщеною особою та отримує пенсію за віком, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті їй з березня 2017 року пенсії; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь час затримки виплати.
Суди нижчих інстанцій позов К. задовольнили.
У касаційній скарзі відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити громадянці К. у задоволенні позовних вимог. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що виплату пенсії припинено для встановлення місця проживання позивачки.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вирішив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки для припинення виплати пенсії такої підстави як надходження інформації про відсутність позивача за місцем проживання діючим законодавством не передбачено.
Так, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає випадки, у яких виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється. У цьому переліку немає надходження інформації про відсутність позивача за місцем проживання.
Натомість, відповідно до п.п.2 п.12 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Верховний Суд погодився, що судами попередніх інстанцій вірно зазначено про пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.
Крім цього, колегія суддів також не прийняла посилання на акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування, оскільки він не містить дати.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що довідка про взяття позивачки на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, необхідна дляпризначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, є дійсною. Доказів про її скасування відповідачем не надано.
Таким чином відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.
_03_03.png)
